За різними оцінками, до 70% людей мають ті чи інші проблеми зі скронево-нижньощелепим суглобом (СНЩС).
Діапазон можливих причин широкий. Захворювання СНЩС можуть бути викликані неправильним прикусом чи постурою, наслідками неправильного ортодонтичного лікування, стресом, травмами, ендокрінними порушеннями, надмірними фізичними навантаженнями або навіть шкідливими звичками.
Хронічний біль, часті відучття закладеності вух, утруднення відкривання рота, клацання та інші звуки - перші сигнали, що треба звернутися до лікаря.
Зазвичай проблеми СНЩС лікують консервативно: шукають причину, знаходять проблему (наприклад, неправильний прикус, підвищений тонус, стрес, втрачені зуби, неправильна постура) і починають з нею працювати. В залежності від картини захворювання підбирають протизапальні засоби або міорелаксанти. Застосовують ортопедичні засоби - капи, спеціальні накусочні прокладки, тейпування, а також фізіотерапевтичні процедури, спрямовані на зміцнення зв'язок і усунення запалень.
На хірургічне втручання ідуть у крайніх випадках, коли консервативне лікування не дає результатів. Головна мета - позбавити людину болю і зупинити дегенеративні процеси в суглобі. Стає в нагоді артроскопія.
Артроскоп - це мініатюрна камера із підсвіткою та каналом для подачі рідини. В комплпект обладнання також входить джерело світла і великий екран.
Для застосування артроскоп вводять в порожнину суглоба. Ушкірі роблять два проколи і вводять дві тоненьких канюлі. Вони називаються порти. Через один порт вводять артроскоп, а через другий - робочий інструмент. Але він потрібен не завжди.
Процедура може бути суто діагностичною. Артроскоп дозволяє роздивитися стан суглоба - суглобовий диск, хрящі.
Якщо ідеться все ж про лікувальну процедуру, тоді на першому етапі суглоб промивається . Через порт, де введена камера, в суглоб подається рідина з антисептиком. Він вимиває медіатори запалення - продукти запального процесу, які стимулюють його продовження і спричиняють больовий синдром.
Якщо лікар приймає рішення, що цього недостатньо, через другий порт вводяться лікувальні речовини. Наприклад, гіалуронова киселина покращує живлення хрящової стканини. Також може вводитися плазма, збагачена тромбоцитами.
Третій етап - здійснення хірургічних маніпуляцій. В такому разі через один порт ведеться спостереження камерою, а через другий порт хірург бере біопсію, зшиває диск, проводть деструкцію патологічних розростань.
Втручання проводится під загальним знеболенням. Процедура артроскопії майже безшовна: після операції залишаються два проколи, на які накладаються по одному шву. Людина знаходиться в лікарні одну-дві доби. Працездатність скронево-нижньощелепного суглоба відновлюється практично одразу.
В післяопераційному періоді обов’язковим є виготовлення підтримуючої капи, яка допомогає розвантажити скропево-нижньощелепний суглоб, підтримуючи відновлення після операції.
Взагалі, артроскопію бажано проводити у співпраці зі стоматологом-ортопедом. Ще до проведення операції проводиться тимчасове чи постійне протезування (краще тимчасове). Після процедури лікар-ортопед вже здійснює постійне протезування.
У складних випадках процедуру артроскопії доводиться повторювати.
В Україні артроскопи можна перерахувати на пальцях однієї руки, один з них - на клінічній базі Кафедри.
Діапазон можливих причин широкий. Захворювання СНЩС можуть бути викликані неправильним прикусом чи постурою, наслідками неправильного ортодонтичного лікування, стресом, травмами, ендокрінними порушеннями, надмірними фізичними навантаженнями або навіть шкідливими звичками.
Хронічний біль, часті відучття закладеності вух, утруднення відкривання рота, клацання та інші звуки - перші сигнали, що треба звернутися до лікаря.
Зазвичай проблеми СНЩС лікують консервативно: шукають причину, знаходять проблему (наприклад, неправильний прикус, підвищений тонус, стрес, втрачені зуби, неправильна постура) і починають з нею працювати. В залежності від картини захворювання підбирають протизапальні засоби або міорелаксанти. Застосовують ортопедичні засоби - капи, спеціальні накусочні прокладки, тейпування, а також фізіотерапевтичні процедури, спрямовані на зміцнення зв'язок і усунення запалень.
На хірургічне втручання ідуть у крайніх випадках, коли консервативне лікування не дає результатів. Головна мета - позбавити людину болю і зупинити дегенеративні процеси в суглобі. Стає в нагоді артроскопія.
Артроскоп - це мініатюрна камера із підсвіткою та каналом для подачі рідини. В комплпект обладнання також входить джерело світла і великий екран.
Для застосування артроскоп вводять в порожнину суглоба. Ушкірі роблять два проколи і вводять дві тоненьких канюлі. Вони називаються порти. Через один порт вводять артроскоп, а через другий - робочий інструмент. Але він потрібен не завжди.
Процедура може бути суто діагностичною. Артроскоп дозволяє роздивитися стан суглоба - суглобовий диск, хрящі.
Якщо ідеться все ж про лікувальну процедуру, тоді на першому етапі суглоб промивається . Через порт, де введена камера, в суглоб подається рідина з антисептиком. Він вимиває медіатори запалення - продукти запального процесу, які стимулюють його продовження і спричиняють больовий синдром.
Якщо лікар приймає рішення, що цього недостатньо, через другий порт вводяться лікувальні речовини. Наприклад, гіалуронова киселина покращує живлення хрящової стканини. Також може вводитися плазма, збагачена тромбоцитами.
Третій етап - здійснення хірургічних маніпуляцій. В такому разі через один порт ведеться спостереження камерою, а через другий порт хірург бере біопсію, зшиває диск, проводть деструкцію патологічних розростань.
Втручання проводится під загальним знеболенням. Процедура артроскопії майже безшовна: після операції залишаються два проколи, на які накладаються по одному шву. Людина знаходиться в лікарні одну-дві доби. Працездатність скронево-нижньощелепного суглоба відновлюється практично одразу.
В післяопераційному періоді обов’язковим є виготовлення підтримуючої капи, яка допомогає розвантажити скропево-нижньощелепний суглоб, підтримуючи відновлення після операції.
Взагалі, артроскопію бажано проводити у співпраці зі стоматологом-ортопедом. Ще до проведення операції проводиться тимчасове чи постійне протезування (краще тимчасове). Після процедури лікар-ортопед вже здійснює постійне протезування.
У складних випадках процедуру артроскопії доводиться повторювати.
В Україні артроскопи можна перерахувати на пальцях однієї руки, один з них - на клінічній базі Кафедри.