Аспірантка Кафедри Вікторія Макаренко оприлюднила статтю "Клінічні прояви дисфункції слинних залоз, викликані I-131 у пацієнтів із карциномою щитоподібної залози" в 23-му номері за 2024 рік журналу Brazilian Journal of Oral Sciences.
В статті представлені результати ретроспективного аналізу частоти та тяжкості клінічних ознак пошкодження слинних залоз, викликаного радіойодом (131I), у ранні та довготривалі післярадіаційні періоди, а також визначити фактори ризику їх виникнення у пацієнтів із диференційованими карциномами щитоподібної залози.
В рамках дослідження 330 пацієнтів пройшли тиреоїдектомію з дисекцією лімфатичних вузлів. Через місяць після операції всі пацієнти отримали терапію радіойодом. Доза та кількість курсів варіювалися в залежності від стадії та морфологічного типу пухлини. У пізній післярадіаційний період пацієнтів опитували за допомогою стандартного анкетування, що дозволило ретроспективно оцінити характер та тяжкість симптомів радіаційно-індукованого пошкодження, а також час їх початку/зменшення.
Дослідження виявило, що радіаційно-індукований сіалоаденіт слинних залоз спостерігався у 51,2% пацієнтів, які лікувалися 131I. Основні симптоми включали біль та дискомфорт у слинних залозах (51,2% пацієнтів), набряк (48,8%), тимчасову або постійну сухість у роті (38%) та спотворення смаку (38%). Між наявністю та тяжкістю основних клінічних симптомів опромінення слинних залоз були статистично значущі кореляції. Значний зв'язок (r = 0,91, p < 0,001) був виявлений між набряком слинних залоз та відчуттям болю чи дискомфорту, що свідчило про запалення та утримання слини.
Головний висновок дослідження полягає в тому, що основні фактори, які впливають на формування хронічного радіаційно-індукованого сіалоаденіту та тяжкість запального процесу, включали стадію пухлини, загальну дозу радіофармацевтичних препаратів та тривалість після терапії радіойодом.