Синуси, або пазухи - це порожнини в кістках черепа та обличчя, розташовані навколо носа. Назва походить від латинського sinus, що означає бухта, вигин або порожнина. У людини є чотири групи таких порожнин, в тому числі верхньощелепний синус, він же – гайморова пазуха.
Носові пазухи є важливим елементом дихальної системи. Коли ви вдихаєте повітря, воно частково рухається через носові пазухи. Носові пазухи виробляють слиз, який покриває і зволожує ваші дихальні шляхи.
Часто верхньощелепний синус часто розташовується так низько, що обсягу кісткової тканини не вистачає для встановлення дентального імплантату, особливо, якщо верхній альвеолярний відросток атрофований (це кістка, в якій розташовуються ваші зуби).
Для вирішення проблеми дефіциту кісткової тканини на тлі прогресуючої атрофії альвеолярного відростку застосовується операція синусліфтингу. Інша назва цього втручання - субантральна аугментація альвеолярного відростку.
Інші способи протезування з опорою на імплантати в умовах дефіциту кістки – це застосування субперіостальних імплантатів, імплантатів типу Zygoma, ультракоротких імплантатів. На відміну від них, синусліфтинг дозволяє створити в зоні майбутньої імплантації додатковий об'єм кісткової тканини із хорошими біомеханічними і біологічними властивостями. Результатом операції синусліфтингу є більш здорова і витривала кістка, яка міцніше тримає дентальний імплантат. Після синусліфтингу в кістку можна встановити імплантати достатньої довжини і оптимальної форми в позиції, що є найкращою для подальшого протезування та забезпечує найкращі віддалені результати їх функціонування.
Вперше операцію синусліфтингу запропоновав доктор Х. Татум в 1974 році. Після низки удосконалень і модифікацій сьогодні синусліфтинг користуєтсья заслуженою популярністю. Операція передбачає такі основні етапи:
Синусліфтинг – безпечна і добре прогнозована процедура. Рівень інфекційних ускладнень та відторгнення трансплантатів, за різними даними, становить від 0 до 12% і в середньому не перевищує 3%.
Виконання операції синусліфтингу потребує відповідного технічного забезпечення. Важливі також досвід і практичні навички хірурга, оскільки втручання проводиться в складній анатомічній ділянці на межі альвеолярного відростка і придаткових пазух. Їх функціональний стан може порушитися, якщо хірург діятиме неадекватно.
Слизова і окістя верхньощелепного синуса представляють собою дуже тонку мембрану, що легко пошкодити необережними рухами хірургічного інструменту. Від хірурга вимагається не пошкодити цю мембрану і, таким чином, уникнути сполучення з інфікованою порожниною синуса. Така атравматична техніка гарантує оптимальне загоєння і відсутність ускладнень у вигляді: гаймориту, відторгнення кісткового трансплантату та інфекційно- запальних захворювань. Якщо розрив мембрани все ж відбувається, досвідчений хірург легко може усунути перфорацію невеликого розміру, використовуючи мікрохірургічну техніку і бар'єрні мембрани. Операція завершується в необхідний спосіб.
Особливо важко проводити синусліфтинг у пацієнтів зі складним рельєфом дна верхньощелепного синуса, наявністю так званих септ (перегородок), особливостями форми і розміру синуса, а також розташування судин в ділянці його стінок, патологічними змінами слизової оболонки носа і придаткових пазух, наближеним розташуванням коренів зубів або раніше встановлених дентальних імплантатів.
Складні анатомічні умови для проведення синусліфтингу спостерігаються у 15-20% пацієнтів. У таких пацієнтів перфорації мембрани виникають у 20-40% випадків. Щоб обрати правильну хірургічну техніку, при плануванні синусліфтингу обов'язково проводиться комп'ютерна томографія.
Нерідко пацієнти, яким показаний синусліфтинг, мають супутні проблеми в порожнині носа та придаткових пазухах. Це ускладнює проведення операції та збільшує ризики. Підвищений ризик перфорації (пошкодження) мембрани наявний у пацієнтів, які раніше переносили ЛОР-операції, а також курців. Ці пацієнти становлять групу ризику. В таких випадках до операції треба готуватися спільно з ЛОР-лікарем. Зокрема, проводиться обстеження з використанням ендоскопічної техніки.
На клінічних базах Кафедри щелепно-лицевої хірургії та сучасних стоматологічних технологій ІПО НМУ ім. О.О Богомольця організована ефективна співпраця з ЛОР-лікарями для вирішення цих проблем. Потрібна така взаємодія і під час лікування ускладнень, якщо вони виникають. Нерідко потрібні функціональні ендоскопічні втручання. Вони дозволяють зберегти кістковий трансплантат в місці його встановлення і, в майбутньому, успішно провести дентальну імплантацію, навіть якщо перебіг післяопераційного періоду був несприятливим.
За кілька десятиліть, що минули від першої операції синусліфтингу, медична наука значно збагатилася. Нинішні лікарі досягають кращих результатів і проводять синусліфтинг більш ефективно, ніж попередники.
Зокрема, використовуються
Лікарі Кафедри щелепно-лицевої хірургії та сучасних стоматологічних технологій ІПО НМУ ім. О.О Богомольця досконало володіють всіма хірургічними новаціями, які дозволяють робити операції синусліфтингу з оптимальними прогнозами щодо подальшого встановлення імплантатів та їх тривалого функціонування.
Носові пазухи є важливим елементом дихальної системи. Коли ви вдихаєте повітря, воно частково рухається через носові пазухи. Носові пазухи виробляють слиз, який покриває і зволожує ваші дихальні шляхи.
Часто верхньощелепний синус часто розташовується так низько, що обсягу кісткової тканини не вистачає для встановлення дентального імплантату, особливо, якщо верхній альвеолярний відросток атрофований (це кістка, в якій розташовуються ваші зуби).
Для вирішення проблеми дефіциту кісткової тканини на тлі прогресуючої атрофії альвеолярного відростку застосовується операція синусліфтингу. Інша назва цього втручання - субантральна аугментація альвеолярного відростку.
Інші способи протезування з опорою на імплантати в умовах дефіциту кістки – це застосування субперіостальних імплантатів, імплантатів типу Zygoma, ультракоротких імплантатів. На відміну від них, синусліфтинг дозволяє створити в зоні майбутньої імплантації додатковий об'єм кісткової тканини із хорошими біомеханічними і біологічними властивостями. Результатом операції синусліфтингу є більш здорова і витривала кістка, яка міцніше тримає дентальний імплантат. Після синусліфтингу в кістку можна встановити імплантати достатньої довжини і оптимальної форми в позиції, що є найкращою для подальшого протезування та забезпечує найкращі віддалені результати їх функціонування.
Вперше операцію синусліфтингу запропоновав доктор Х. Татум в 1974 році. Після низки удосконалень і модифікацій сьогодні синусліфтинг користуєтсья заслуженою популярністю. Операція передбачає такі основні етапи:
- атравматичне відшарування слизової верхньо-щелепного синуса разом із окістям від підлеглої кістки (без порушення їх цілісності),
- створення під дном синуса вільного простору, який заповнюється кістковими трансплантатами або кістковозаміщуючим матеріалом,
- реабілітаційний період протягом 6-8 місяців, коли в цій зоні формується повноцінна кістка, необхідна для фіксації імплантатів.
Синусліфтинг – безпечна і добре прогнозована процедура. Рівень інфекційних ускладнень та відторгнення трансплантатів, за різними даними, становить від 0 до 12% і в середньому не перевищує 3%.
Виконання операції синусліфтингу потребує відповідного технічного забезпечення. Важливі також досвід і практичні навички хірурга, оскільки втручання проводиться в складній анатомічній ділянці на межі альвеолярного відростка і придаткових пазух. Їх функціональний стан може порушитися, якщо хірург діятиме неадекватно.
Слизова і окістя верхньощелепного синуса представляють собою дуже тонку мембрану, що легко пошкодити необережними рухами хірургічного інструменту. Від хірурга вимагається не пошкодити цю мембрану і, таким чином, уникнути сполучення з інфікованою порожниною синуса. Така атравматична техніка гарантує оптимальне загоєння і відсутність ускладнень у вигляді: гаймориту, відторгнення кісткового трансплантату та інфекційно- запальних захворювань. Якщо розрив мембрани все ж відбувається, досвідчений хірург легко може усунути перфорацію невеликого розміру, використовуючи мікрохірургічну техніку і бар'єрні мембрани. Операція завершується в необхідний спосіб.
Особливо важко проводити синусліфтинг у пацієнтів зі складним рельєфом дна верхньощелепного синуса, наявністю так званих септ (перегородок), особливостями форми і розміру синуса, а також розташування судин в ділянці його стінок, патологічними змінами слизової оболонки носа і придаткових пазух, наближеним розташуванням коренів зубів або раніше встановлених дентальних імплантатів.
Складні анатомічні умови для проведення синусліфтингу спостерігаються у 15-20% пацієнтів. У таких пацієнтів перфорації мембрани виникають у 20-40% випадків. Щоб обрати правильну хірургічну техніку, при плануванні синусліфтингу обов'язково проводиться комп'ютерна томографія.
Нерідко пацієнти, яким показаний синусліфтинг, мають супутні проблеми в порожнині носа та придаткових пазухах. Це ускладнює проведення операції та збільшує ризики. Підвищений ризик перфорації (пошкодження) мембрани наявний у пацієнтів, які раніше переносили ЛОР-операції, а також курців. Ці пацієнти становлять групу ризику. В таких випадках до операції треба готуватися спільно з ЛОР-лікарем. Зокрема, проводиться обстеження з використанням ендоскопічної техніки.
На клінічних базах Кафедри щелепно-лицевої хірургії та сучасних стоматологічних технологій ІПО НМУ ім. О.О Богомольця організована ефективна співпраця з ЛОР-лікарями для вирішення цих проблем. Потрібна така взаємодія і під час лікування ускладнень, якщо вони виникають. Нерідко потрібні функціональні ендоскопічні втручання. Вони дозволяють зберегти кістковий трансплантат в місці його встановлення і, в майбутньому, успішно провести дентальну імплантацію, навіть якщо перебіг післяопераційного періоду був несприятливим.
За кілька десятиліть, що минули від першої операції синусліфтингу, медична наука значно збагатилася. Нинішні лікарі досягають кращих результатів і проводять синусліфтинг більш ефективно, ніж попередники.
Зокрема, використовуються
- 3D-візуалізація за даними комп’ютерної томографії,
- регенеративні технологій (плазма збагачена тромбоцитами, фібринові мембрани),
- ультразвукова (п’єзохірургічна) техніка, яка дозволяє відшаровувати мембрану атравматично, проводити розпили кістки з мінімальним ризиком травмування судин чи слизової оболонки,
- оптичне збільшення і мікрохірургічний інструментар, в тому числі при ліквідації дрібних перфорацій, або для контролю їх виникнення.
Лікарі Кафедри щелепно-лицевої хірургії та сучасних стоматологічних технологій ІПО НМУ ім. О.О Богомольця досконало володіють всіма хірургічними новаціями, які дозволяють робити операції синусліфтингу з оптимальними прогнозами щодо подальшого встановлення імплантатів та їх тривалого функціонування.